Цивільний (гражданский) кодекс України

Головна >> Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування

Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування

П О С Т А Н О В А

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 46, ст.369 )

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування (додаються).

2. Кабінету Міністрів України, комітетам Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, з питань правової політики, з питань бюджету, з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, з питань фінансів і банківської діяльності проінформувати Верховну Раду України у другому півріччі 2004 року про стан виконання рекомендацій, схвалених цією Постановою.

3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України розглянути питання про створення установи з питань здійснення регіональної політики та співробітництва з органами місцевого самоврядування.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Голова Верховної Ради України

В.ЛИТВИН

м. Київ, 5 червня 2003 року
N 939-IV



Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 5 червня 2003 року N 939-IV

РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування

Учасники парламентських слухань, які відбулися 16 квітня 2003 року, обговоривши питання стану та перспектив законодавчого вирішення нагальних проблем місцевого та регіонального розвитку в контексті державної регіональної політики, проведення адміністративної, адміністративно-територіальної, бюджетної, податкової та муніципальної реформ, відзначають, що за роки незалежності України сталися кардинальні зміни у всій системі територіальної організації влади. Відбувся відхід від радянської централізованої піраміди влади, отримала конституційне закріплення нова модель організації влади, що базується на принципах демократії, верховенства права, розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, визнання та гарантованості місцевого самоврядування.

Разом з тим практика свідчить, що реформування механізму управління розвитком регіонів, встановлення належного балансу загальнодержавних інтересів з регіональними та місцевими інтересами, підвищення ролі місцевого самоврядування як головного елемента і суб'єкта процесу децентралізації, забезпечення надійного матеріального, фінансового, кадрового, інформаційного та іншого ресурсного забезпечення завдань та функцій публічної влади на регіональному та місцевому рівнях не стало провідною силою в політико-економічних перетвореннях держави.

Такий стан суперечить духу Конституції України, в якій принципи децентралізації влади тісно пов'язані з розвитком місцевої демократії, суттєвим підвищенням якості соціальних та адміністративних послуг, що надаються населенню в системі місцевого самоврядування та на регіональному рівні.

Основними причинами такого стану є дефіцит законодавчого регулювання щодо місцевого самоврядування, особливо в частині чіткого розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, великої кількості так званих делегованих повноважень, що позбавляє суб'єкти місцевого самоврядування організаційно-правової самостійності, недосконалість статусу органів місцевого самоврядування регіонального рівня, які фактично позбавлені власних виконавчих органів, недосконалості правової бази, невизначеності з питань фінансово-економічних основ розвитку місцевого самоврядування. На демократизації державного управління негативно позначається також брак політичної волі щодо здійснення адміністративної реформи на місцевому та регіональному рівнях на засадах децентралізації, деконцентрації владних повноважень, субсидіарності, консолідації ресурсного забезпечення і стратегічного планування розвитку територіальних громад. Потребують значного удосконалення механізми і процедури розв'язання так званих компетенційних спорів і конфліктних ситуацій на місцевому і регіональному рівнях, передусім у судовому порядку, забезпечення впровадження в повному обсязі у національне законодавство положень Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Враховуючи вищезазначене, учасники парламентських слухань на тему: "Регіональна політика та місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти" рекомендують:

1. Прискорити розгляд та опрацювання законопроектів, що стосуються регіонального та місцевого розвитку, правового, організаційного, матеріально-фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Визначити у державному бюджеті обсяги коштів для запровадження стимулювання регіонального та місцевого розвитку.

2. Суб'єктам права законодавчої ініціативи за участю органів місцевого самоврядування та їх асоціацій здійснити рішучі заходи щодо:

трансформації системи територіальної організації влади відповідно до Конституції України та принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування;

комплексного законодавчого забезпечення Концепції державної регіональної політики, Державної програми підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні;

реформи адміністративно-територіального устрою;

впровадження адміністративної реформи на місцевому і регіональному рівнях на засадах децентралізації управління, субсидіарності, партнерства органів державної влади та органів місцевого самоврядування, гарантованості прав територіальних громад;

розмежування відповідальності за надання послуг населенню між різними рівнями публічної влади;

встановлення чітких механізмів і прозорих процедур судового захисту інтересів територіальних громад та органів місцевого самоврядування.

3. Визначити пріоритетними напрямами в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо місцевого і регіонального розвитку:

а) реформування системи адміністративно-територіального устрою з метою:

забезпечення територіальності місцевого самоврядування - воно має здійснюватися на територіях, які відмежовані одна від одної;

забезпечення повсюдності місцевого самоврядування - воно має здійснюватися на всій території України без будь-яких обмежень. Реалізація цього принципу вимагає зміни територіальної основи місцевого самоврядування - воно має здійснюватися не лише в межах населених пунктів, а й на прилеглих до населених пунктів територіях. Територіальною основою місцевого самоврядування має стати громада як адміністративно-територіальна одиниця;

б) створення правових, економічних та організаційних умов для формування територіальних громад, які б володіли матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефективної реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування;

в) реформування системи місцевого самоврядування, що передбачає:

законодавче визначення місця та ролі територіальної громади в системі місцевого самоврядування, її виключних повноважень, активне запровадження в практику місцевого самоврядування різних форм прямої демократії, безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування, підвищення ролі органів самоорганізації населення у вирішенні питань місцевого та регіонального розвитку, надання соціальних послуг населенню;

вдосконалення порядку формування виконавчих органів місцевого самоврядування;

вирішення питань підготовки дієвих кадрів для органів місцевого самоврядування, посилення ролі вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців для органів місцевого самоврядування, вирішення питань соціального захисту та підвищення заробітної плати посадових осіб органів місцевого самоврядування;

створення в системі місцевого самоврядування спеціальних правоохоронних формувань - муніципальної міліції, яка б забезпечувала виконання рішень органів місцевого самоврядування з питань забезпечення законності, правопорядку, охорони прав і законних інтересів громадян;

г) чіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами державної влади на основі:

чіткого законодавчого закріплення розмежування повноважень виконавчої влади та повноважень місцевого самоврядування;

дотримання принципу субсидіарності - із сфери компетенції органів державної виконавчої влади мають бути вилучені та передані до відання місцевого самоврядування всі повноваження, які можуть бути ефективно реалізовані на рівні територіальної громади;

фінансового, матеріального та іншого забезпечення виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади;

трансформації місцевих державних адміністрацій від місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції до контрольно-наглядових органів у структурі урядової влади шляхом вилучення у них та передачі відповідним органам місцевого самоврядування функцій і повноважень організаційно-господарського характеру;

ґ) визначення статусу та режиму об'єктів комунальної власності, що передбачає:

законодавче закріплення структури об'єктів комунальної власності, визначивши при цьому перелік об'єктів виключного права власності територіальних громад (об'єкти, які не можуть бути відчужені ні за яких умов);

диференціацію об'єктів спільної власності територіальних громад на об'єкти спільної сумісної та спільної часткової власності;

заборону приватизації об'єктів права комунальної власності, якщо наслідком цього стане скорочення обсягу та погіршення якості послуг, що надаються населенню шляхом використання цих об'єктів;

д) подальше вдосконалення бюджетної системи та міжбюджетних відносин з метою:

забезпечення реальної самостійності місцевих бюджетів;

запровадження прозорих механізмів надання з Державного бюджету України коштів для виконання окремих місцевих та регіональних проектів;

фінансового забезпечення реалізації функцій місцевого самоврядування на рівні територіальних громад (району у місті, села, селища, що знаходяться у межах іншого населеного пункту) та функцій органів самоорганізації населення;

гарантування державою фінансового забезпечення мінімального рівня соціальних та громадських послуг, надання яких населенню передбачається самоврядними повноваженнями;

законодавчого визначення засад взаємовідносин бюджетів сіл, селищ, міст районного значення з районними бюджетами та бюджетів районів у містах з міськими бюджетами;

е) зміцнення правових гарантій прав територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування шляхом:

чіткого законодавчого визначення процедури звернення до суду з метою захисту прав та законних інтересів територіальних громад, органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

вдосконалення механізмів відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування перед державою та територіальною громадою;

закріплення права органів місцевого самоврядування (територіальних громад) звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

прискорення процесу формування в Україні системи адміністративної юстиції.

4. Генеральній прокуратурі України провести аналіз дотримання чинного законодавства:

при формуванні районних і обласних бюджетів та бюджетів сіл, селищ, міст районного значення;

при приватизації об'єктів комунальної власності, що знаходяться в управлінні районних та обласних рад;

при розгляді питань дострокового припинення повноважень сільських, селищних, міських голів, місцевих рад.

Учасники парламентських слухань висловлюють впевненість у тому, що їх рекомендації будуть розглянуті державними органами та органами місцевого самоврядування як конструктивний засіб використання потенціалу країни щодо забезпечення потреб населення у демократії, верховенстві права та дотриманні прав людини.

Сайт "Цивільний кодекс України" — громадський проект Компанії Wizardry © Copyright © 2019 . Sitemap
Создание сайта - Wizardry