Цивільний (гражданский) кодекс України

Головна >> Про Рекомендації парламентських слухань Соціальне страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

Про Рекомендації парламентських слухань Соціальне страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань
"Соціальне страхування та соціальне забезпечення
в Україні: сучасний стан, проблеми та
перспективи розвитку"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 29, ст.389 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Соціальне
страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучасний стан,
проблеми та перспективи розвитку" (додаються).
2. Кабінету Міністрів України, фондам загальнообов'язкового
державного соціального страхування, Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, обласним, міським державним адміністраціям до
1 лютого 2006 року поінформувати Верховну Раду України про стан
виконання цієї Постанови.
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 21 червня 2005 року
N 2679-IV

Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 21 червня 2005 року
N 2679-IV
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Соціальне страхування
та соціальне забезпечення в Україні: сучасний стан,
проблеми та перспективи розвитку"

Учасники парламентських слухань, які відбулися 17 травня
2005 року, відмічають, що політика соціального страхування та
соціального забезпечення має багатогранні форми її застосування,
покращення та стратегії розвитку. Зважаючи на нові аспекти
удосконалення цієї політики, суспільство повинно враховувати
спадок, який залишився від радянських часів, чотирнадцятирічний
досвід незалежності України та позитивні досягнення розвинених
країн.
З набуттям незалежності в Україні першими кроками до
створення системи соціального забезпечення стало розроблення і
схвалення у грудні 1993 року Верховною Радою України Концепції
соціального забезпечення населення України ( 3758-12 ),
орієнтованої на досвід європейських країн, з урахуванням переходу
до ринкової економіки, оскільки механізми існуючої до цього часу
системи соціального захисту вичерпали себе і обумовили негативні
тенденції.
Подальшим кроком у реформуванні системи соціального
забезпечення населення стало прийняття і введення в дію Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ). В Україні почався новий відлік у
соціальному захисті - сучасне загальнообов'язкове державне
соціальне страхування. Зазначений законодавчий акт передбачав
комплексний соціальний захист громадян на основі принципів та
загальних правових, фінансових і організаційних засад
загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян
України, а його складовою було визначення необхідності створення
п'яти видів загальнообов'язкового державного соціального
страхування:
пенсійного страхування;
страхування на випадок безробіття;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням;
страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
медичного страхування.
Нова організація системи соціального захисту населення вже
дозволила зробити перехід від бюджетного до страхового принципу
фінансування окремих напрямів соціальних видатків, створити нові
механізми управління коштами соціального страхування на основі
паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та
держави.
Відповідно до Основ законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) у
2001 році були створені і почали діяти три цільові страхові фонди,
а в 2004 році на принципах соціального страхування почав діяти
четвертий - Пенсійний фонд України.
Позитивні результати з початку запровадження системи
загальнообов'язкового державного соціального страхування були
відчутні майже відразу. Регулярно стала здійснюватися виплата
матеріального забезпечення безробітного, ліквідовано
заборгованість з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності,
забезпечена регулярність поточних виплат постраждалим на
виробництві і значно зменшена заборгованість з виплати
відшкодування шкоди минулих років. Збільшилася кількість
страхувальників, які до створення фондів не реєструвалися як
платники внесків.
На відшкодування шкоди потерпілим на виробництві Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України виплачується в середньому
83 відсотки від загальної суми коштів, що надходять до Фонду.
За час його існування потерпілим на виробництві (членам їх
сімей) відшкодовано 3,3 млрд гривень (без урахування сум
відшкодування Пенсійному фонду України).
За даними Державного комітету статистики України станом на
1 січня 2005 року сума заборгованості по страхових виплатах
потерпілим, яка утворилася до 1 квітня 2001 року - 620,2 млн
гривень, знизилася до 32,8 млн гривень.
У Фонді загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття в період з 2001 по
2004 роки матеріальне забезпечення та соціальні послуги на
страхових засадах отримали 11295,2 тис. осіб, з яких активними
заходами сприяння зайнятості було охоплено 5576,5 тис. осіб. На
вільні та новостворені робочі місця було працевлаштовано
3466,0 тис. осіб, у тому числі шляхом надання дотацій
роботодавцям - 120,7 тис. осіб. У цей період
160,5 тис. безробітних організували власну справу як суб'єкти
підприємницької діяльності. Отримали нову професію або підвищили
кваліфікацію 670,5 тис. осіб.
За період дії страхової системи мінімальний розмір допомоги
по безробіттю збільшено у 2,9 раза, а для окремих категорій
застрахованих осіб - у 3,6 раза.
З часу заснування Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності всі види допомоги, що передбачені Законом
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ), мали тенденцію
поступового зростання з метою досягнення рівня прожиткового
мінімуму по окремих видах допомоги, при тому, що заборгованість з
виплати застрахованим особам по всіх видах допомоги, що надається
за рахунок коштів Фонду, зменшилася з 104,6 млн гривень станом на
10 січня 2001 року до 9,5 млн гривень на 1 січня 2005 року.
За останні два роки страхові виплати при народженні дитини
збільшилися майже в 5 разів, таким чином, станом на 1 січня
2005 року одноразова допомога при народженні дитини становила
1550 гривень, а з 1 квітня 2005 року - 8498 гривень. Допомога по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для
застрахованої особи становить 104 гривень, для незастрахованої -
90 гривень.
Фінансування оздоровчих заходів Фондом соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності з кожним роком
поступово збільшується. Так, ці витрати становили: у 2002 році -
561 932 тис. гривень, у 2003 році - 696 940 тис. гривень,
у 2004 році - 779 604 тис. гривень.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ),
яким запроваджено трирівневу пенсійну систему: перший рівень -
солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, другий - накопичувальна, яка базується на
накопиченнях коштів на персональних рахунках застрахованих осіб,
та третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення.
Запроваджено нову формулу обчислення пенсії, яка передбачає
розширення періоду врахування заробітку при її призначенні та
зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено
страхові внески до Пенсійного фонду України. Розмір пенсії
конкретної особи визначається диференційовано з урахуванням стажу
роботи і заробітку, при цьому знято обмеження пенсії максимальним
розміром.
Для стимулювання розвитку накопичувальної системи пенсійного
забезпечення через недержавні пенсійні фонди сформовано цілісну
стимулюючу систему оподаткування. Податкове законодавство частково
звільняє від оподаткування пенсійні внески до недержавних
пенсійних фондів, страхових організацій або на пенсійний
депозитний рахунок банківської установи.
Разом з тим учасники парламентських слухань відмічають, що
поряд з позитивними результатами в системі соціального
забезпечення і соціального страхування має місце цілий ряд проблем
як у законодавчій сфері, так і в практичній роботі, насамперед у
діяльності цільових страхових фондів.
Основні проблеми, що потребують вирішення, - це наближення
розмірів мінімальних страхових виплат за загальнообов'язковим
державним соціальним страхуванням до рівня прожиткового мінімуму,
зокрема допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, запобігання спрямування коштів цільових страхових
фондів на фінансування невластивих витрат, які звужують можливості
фондів щодо подальшого посилення рівня платоспроможності,
матеріального забезпечення та надання соціальних послуг
застрахованим особам. Органами виконавчої влади повністю
порушується система формування розміру страхових внесків, коли без
урахування вимог законів щодо надання матеріального забезпечення
та соціальних послуг застрахованим особам встановлюється розмір
страхового тарифу без економічного обґрунтування, що в подальшому
призводить до фінансової нестабільності роботи фондів.
Крім цього, щорічно законами України про Державний бюджет
України починаючи з 2002 року на цільові страхові фонди
покладаються виплати нестрахового характеру, які мають нецільове
призначення.
Так, тільки з Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України за
період з 2002 року було вилучено 313,6 млн гривень на погашення
заборгованості з одноразової допомоги і відшкодування шкоди.
Два роки поспіль тими ж законами про Державний бюджет України
на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття покладаються виплати на соціальні
послуги та матеріальне забезпечення незастрахованим особам, на що
тільки у 2004 році з цього Фонду було вилучено більше 90 млн
гривень.
Знову ж таки, на Фонд соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності покладаються обов'язки по оплаті перших
п'яти днів тимчасової втрати працездатності для бюджетних
організацій, що також суперечить базовому Закону ( 2240-14 ) та
призводить до додаткових витрат Фонду на суму більше 100 млн
гривень щорічно.
Водночас залишаються питання, які потребують вирішення в
пенсійному забезпеченні. Це стосується збільшення розмірів
надбавок і підвищень до пенсій, передбачених раніше діючим
законодавством, які призначаються в розмірах, що фактично склалися
на момент введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ); здійснення заходів
щодо скорочення пільг по сплаті внесків до Пенсійного фонду
України, а в разі збереження більш сприятливих умов для діяльності
агропромислового комплексу - передбачення у видатках Державного
бюджету України коштів на компенсацію відповідних пільг;
забезпечення в повному обсязі розмежування джерел фінансування
пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; щорічного
реального зростання пенсій та інших соціальних виплат.
Пропозиції, які зараз подаються стосовно запровадження
єдиного соціального внеску, мають певні застереження, що його
впровадження може призвести до руйнування системи в цілому,
оскільки передача навіть окремих спільних функцій в один орган
викликає сумніви в частині цільового використання коштів страхових
фондів. При цьому фондам залишаються тільки функції проведення
страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам.
Це може призвести до порушення принципу повноти відповідальності
кожного із страхових фондів за фінансову ситуацію в окремому виді
загальнообов'язкового державного соціального страхування. Слід
зазначити, що схожий експеримент вже проводився відповідно до
Закону України "Про проведення у Запорізькій, Луганській та
Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи
державних цільових фондів" ( 2057-14 ) і не приніс очікуваних
позитивних результатів.
Не запроваджено останній вид загальнообов'язкового державного
соціального страхування - медичне, передбачене Основами
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ). При цьому необхідно зробити все можливе,
щоб галузь охорони здоров'я зберегла мету, кадрові ресурси та
необхідні обсяги надання медико-санітарної допомоги населенню.
Охорона здоров'я безумовно вимагає збільшення обсягів
фінансування. Коштів, що виділяються, недостатньо навіть для того,
щоб сфера охорони здоров'я була спроможна нормально взаємодіяти із
сферами, які працюють за законами ринку. Внутрішніх резервів для
відтворення наявної інфраструктури фактично немає. Тому
першочерговим є прийняття та запровадження відповідного закону,
який дасть можливість громадянам отримати вичерпні можливості в
одержанні медичної допомоги за рахунок коштів системи
загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування
в обсязі та на умовах, передбачених програмою медичного
страхування.
Говорячи про соціальне страхування, треба відмітити, що
заробітна плата є основою наповнення цільових страхових фондів та
джерелом матеріального забезпечення найманих працівників. Однак
нині її рівень та купівельна спроможність не забезпечують
відповідного рівня життя громадян.
У цих умовах важливою є проблема соціального захисту найманих
працівників, що потребує невідкладних заходів реагування. Одним з
них має бути реформування заробітної плати з метою посилення її
відтворювальної та стимулюючої функції через запровадження Єдиної
тарифної сітки.
З метою врегулювання соціального захисту малозабезпечених
сімей та сімей з дітьми прийнято Закон України "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та Закон України "Про
державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" ( 1768-14 ),
якими встановлено роль держави у матеріальній підтримці сімей з
дітьми шляхом надання державної соціальної допомоги.
Важливо звернути увагу, що за рівнем середньодушових доходів
і витрат сім'ї з дітьми та молоді сім'ї поступаються середньо-
українським значенням на 16-20%. У сім'ях з дітьми спостерігаються
найвищі показники бідності. Її рівень у цих сім'ях у 2 рази вищий,
ніж у сім'ях без дітей. Слід зауважити, що значення цього
показника прямо пропорційне кількості дітей у сім'ї. Якщо рівень
бідності сімей з однією дитиною становить 25,8%, то для сімей із
трьома і більше дітей він зростає до 87,7%. Кількість дітей є
особливо помітним фактором ризику бідності сімей із дітьми до
трьох років (у середньому рівень бідності таких сімей сягає
40,3%, а рівень злиденності - 24,2%, що майже у півтора рази
перевищує цей показник в інших сім'ях з дітьми до 18 років).
Державну соціальну допомогу в І кварталі 2005 року отримало
411,6 тис. малозабезпечених сімей, допомогу сім'ям з дітьми
отримало 932,8 тис. сімей.
Суттєвим недоліком системи державної підтримки найбільш
вразливих верств населення є розпорошеність бюджетних коштів на
виконання великої кількості державних соціальних програм. Водночас
встановлені розміри державної допомоги сім'ям з дітьми не
задовольняють фактичної потреби вразливих сімей з дітьми.
На сьогоднішній день надзвичайно актуальним є питання
правового та соціального захисту бездомних громадян та осіб,
звільнених з місць позбавлення волі.
Головними причинами поширення дитячої бездоглядності та
бродяжництва є зростання чисельності дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку
служб у справах неповнолітніх перебуває понад 129 тис. підлітків.
Більшість громадян, схильних до бродяжництва, ведуть протиправний,
здебільшого злочинний спосіб життя.
Особливо активне зростання чисельності дорослих осіб, які
займалися бродяжництвом, спостерігалося з початку 90-х років і
досягло в 1998 році 29 тис. Але починаючи з 1999 року чисельність
цієї категорії громадян, за винятком великих міст, дещо
зменшилася, що свідчить про стабілізацію економіки.
Важливе місце у цій проблемі займає соціальна адаптація осіб,
звільнених з місць позбавлення волі, та удосконалення
законодавства у цій сфері.
Для уникнення таких явищ необхідно розширювати мережу центрів
соціальної адаптації, діяльність яких полягатиме у сприянні
професійній орієнтації, перепідготовці та працевлаштуванню
звільнених з місць позбавлення волі, отриманню житла, наданню
правової, психологічної та медичної допомоги, а також відновленню
соціально корисних зв'язків та правового статусу громадянина.
Такі центри повинні створюватися в кожному регіоні для
громадян без певного місця проживання, які займаються
бродяжництвом, втратили зв'язок з сім'ями або повернулися з місць
позбавлення волі.
Першочерговою проблемою соціального захисту громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є подолання
наслідків Чорнобильської катастрофи. Першим дієвим кроком з цього
питання було прийняття Верховною Радою Української РСР у 1991 році
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), яким
визначено основні положення щодо реалізації конституційного права
громадян на охорону життя і здоров'я, а також законодавчо
визначено межі радіоактивного забруднення. Але досі соціальні
виплати особам, які постраждали від катастрофи на ЧАЕС,
здійснюються на основі постанов Кабінету Міністрів України.
Проте з прийняттям Закону України "Про віднесення деяких
населених пунктів Волинської та Рівненської областей до зони
гарантованого добровільного відселення" ( 1411-15 ) від 3 лютого
2004 року було затверджено 6 населених пунктів, віднесених до зон
радіоактивного забруднення. Таким чином досі чинні постанови
Кабінету Міністрів України стали нелегітимними, що поставило під
сумнів законність проведення соціальних виплат особам, які мали на
це право.
Також необхідно відзначити, що державні програми по подоланню
наслідків Чорнобильської катастрофи, розроблені на діючій
законодавчій базі, повною мірою не виконані. Незважаючи на
зростання валового внутрішнього продукту та стабілізацію
економіки, видатки на соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, стосовно загальних видатків
Державного бюджету України з кожним роком зменшуються.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) не
виконується, до цього часу не завершено переселення громадян із
забруднених територій, не виплачено компенсацію за втрачене майно.
Не виконуються вимоги цього Закону щодо підвищення розмірів доплат
відповідно до змін індексу вартості життя та зростання розміру
мінімальної заробітної плати. Необґрунтовано скорочуються програми
забезпечення постраждалих ліками, санаторно-курортними путівками
та житлом.
Аналіз ситуації, що склалася на сьогодні, свідчить про
необхідність пошуку нових шляхів подолання наслідків аварії та
захисту постраждалого населення. В основі подальших дій з цієї
проблеми має бути застосований комплексний підхід, який врахує
потреби та інтереси постраждалих людей, територій та довгострокові
зміни у майбутньому.
Відзначаючи загальний позитив зміцнення системи соціального
захисту, водночас виступаючі висловили багато критичних зауважень,
пропозицій щодо удосконалення існуючої системи
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З метою вирішення проблемних питань системи соціального
захисту та подальшого його розвитку, з урахуванням набутого
досвіду, запровадження європейських соціальних стандартів,
комплексного і системного підходу в реалізації поставленої мети
учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:
1. Кабінету Міністрів України:
1) подати на розгляд Верховної Ради України на сьомій сесії
законопроекти про:
розширення та удосконалення бази для нарахування страхових
внесків та кола їх платників, у тому числі за рахунок легалізації
доходів, з метою збільшення надходжень до фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування;
загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;
затвердження переліку населених пунктів, віднесених до зон
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи
відповідно до статті 2 Закону України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 );
відміну показника "рівень забезпечення прожиткового мінімуму"
при визначенні права на надання соціальної допомоги та її
розмірів;
внесення змін до Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) щодо включення страхування дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, до переліку видів
обов'язкового страхування;
2) при формуванні проекту Державного бюджету України на
2006 рік забезпечити:
фінансування надання соціальних послуг та матеріального
забезпечення безробітним з числа незастрахованих осіб;
необхідні асигнування для покриття витрат Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності на виплату допомоги
при народженні дитини у разі їх нестачі;
видатки на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку в розмірі не нижче 50% прожиткового мінімуму для
дитини відповідного віку;
окреме визначення та затвердження обсягів фінансування
соціальних витрат по окремих програмах та напрямах;
реалізацію Закону України "Про державні соціальні стандарти
та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ) в частині розробки
соціальних стандартів у сфері житлово-комунального, транспортного
обслуговування, зв'язку, охорони здоров'я, освіти, фізкультури та
спорту, відпочинку та дозвілля;
підвищення мінімальної заробітної плати до рівня не нижче
прожиткового мінімуму для працездатної особи;
в повному обсязі фінансування та впровадження Єдиної тарифної
сітки в оплаті праці;
в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій,
призначених за різними пенсійними програмами;
виконання у повному обсязі законів України щодо соціального
захисту ветеранів війни, праці та інвалідів;
системний та комплексний підхід до формування державної
політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, праці та
інвалідів;
збільшення видатків на підвищення розмірів пенсій,
призначених згідно із Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ), та на фінансування програм соціального
захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи;
3) не допускати:
фінансування фондами загальнообов'язкового державного
соціального страхування заходів нестрахового характеру з метою
розширення можливостей фондів щодо підвищення розмірів страхових
виплат та здійснення превентивних заходів із запобігання страхових
випадків;
внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо
змін у законодавстві України стосовно діяльності фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування без
погодження зі сторонами соціального партнерства;
перерозподілу структури страхових внесків до фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування між
роботодавцями та застрахованими особами до досягнення розміру
мінімальної заробітної плати величини прожиткового мінімуму в
розрахунку на працездатну особу з одночасним підвищенням розміру
заробітної плати;
4) запровадити з 2006 року:
щорічний моніторинг відповідності законів України та інших
нормативно-правових актів у галузі соціального забезпечення
положенням Європейського кодексу соціального забезпечення;
звітність організацій - надавачів соціальних послуг щодо
чисельності та складу пільговиків, обсягу таких наданих послуг та
витрачених коштів;
постійно діючу ефективну систему інформування громадськості
щодо здійснюваних державних заходів та програм підтримки окремих
груп населення;
методику обчислення сукупного доходу сім'ї, що береться для
призначення соціальної допомоги, без урахування в ньому сум
сплачених особами податків, внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування;
щорічну інформацію про роботу державних соціальних
інспекторів;
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право
на пільги;
5) удосконалити:
нагляд та контроль державними органами за діяльністю фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування;
порядок призначення пенсій, надання державної допомоги та
соціальних послуг особам, первинні документи яких відсутні (не
передані до державного архіву, пошкоджені, втрачені тощо);
контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, що
асигнуються на надання соціальної допомоги;
систему надання платних соціальних послуг шляхом визначення
порядку регулювання тарифів на оплату соціальних послуг, механізму
ліцензування професійної діяльності у сфері надання соціальних
послуг, розробки стандартів надання соціальних послуг;
систему навчання працівників органів праці та соціального
захисту населення щодо рівня кваліфікації, моралі та етичних
якостей.
6) вжити заходів щодо:
розвитку мережі спеціалізованих закладів для надання
соціальних послуг бездомним громадянам та особам, звільненим з
місць позбавлення волі;
розгляду за участю соціальних партнерів, представників
Міжнародної організації праці, громадських організацій можливості
ратифікації Україною Європейського кодексу соціального
забезпечення, конвенцій МОП N 102 ( 993_011 ) "Про мінімальні
норми соціального забезпечення" та N 117 ( 993_016 ) "Про основні
цілі та норми соціальної політики";
розробки удосконаленого, більш спрощеного та прозорого
механізму надання пільг та їх обліку;
підвищення розмірів компенсаційних виплат, допомоги та пенсій
до вимог чинного законодавства та забезпечення їх своєчасної
індексації;
вирішення питання уніфікації нормативно-правових актів щодо
надання всіх видів допомоги та пільг, житлових субсидій,
забезпечити залучення наукових установ до розробки методології
визначення рівнів соціальних гарантій громадянам, використання
програмно-цільового методу планування соціальних витрат з бюджетів
усіх рівнів на підставі моніторингу соціальних процесів;
7) протягом 2005-2010 років забезпечити створення
організаційних та правових передумов для впровадження єдиної
технології надання всіх видів державної соціальної допомоги, в
тому числі житлових субсидій, та пільг за єдиною заявою;
8) привести розміри соціальних виплат та пенсій громадянам,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у
відповідність із Законом України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ), підвищити згідно із статтею 67 зазначеного Закону
розміри компенсаційних виплат, встановлені постановами Кабінету
Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 ( 836-96-п ) "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" та від 8 лютого 1997 року N 155
( 155-97-п ) "Про порядок та розміри компенсаційних виплат дітям,
які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до
зростання індексу вартості життя і збільшення мінімальної
заробітної плати;
9) з урахуванням положень Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) разом з Міністерством праці та соціальної політики
України, Міністерством фінансів України, Державним реєстратором,
фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування,
сторонами соціального партнерства запровадити механізм
реєстрації платників страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування за принципом "єдиного вікна", не
руйнуючи структуру загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
2. Фондам загальнообов'язкового державного соціального
страхування:
1) щорічно готувати пропозиції стосовно розміру внесків
відповідно до законодавства про соціальне страхування;
2) забезпечити підвищення якості інформування населення про
діяльність фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування та публічне інформування громадськості про їх доходи і
видатки;
3) Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності:
забезпечити розмір допомоги по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку на рівні, не нижчому 50 відсотків
прожиткового мінімуму;
посилити контроль за обгрунтованістю вартості путівок на
санаторно-курортне лікування, дитяче оздоровлення, видачі листків
тимчасової непрацездатності;
4) Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття посилити контроль і
відповідальність за надання дотацій роботодавцям на створення
додаткових робочих місць;
5) Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України посилити службу
страхових експертів з охорони праці щодо профілактики нещасних
випадків на виробництві та підвищення їх статусу при проведенні
перевірок стану умов і безпеки праці та проведенні профілактичної
роботи з цих питань.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
міським державним адміністраціям:
1) утворити у місцевих органах праці та соціального захисту
населення структурні підрозділи з питань соціальної адаптації
бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
2) забезпечити підготовку органів праці та соціального
захисту населення до впровадження єдиної технології прийому
громадян з питань соціального захисту.

Сайт "Цивільний кодекс України" — громадський проект Компанії Wizardry © Copyright © 2019 . Sitemap
Создание сайта - Wizardry