Цивільний (гражданский) кодекс України

Розділ III. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

← до Цивільного кодексу України
Розділ III. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ






 

Розділ III. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1
ПІДСУДНІСТЬ

Стаття 107. Суд першої інстанції

1. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного
судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими
та міськрайонними судами.

Стаття 108. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд
або суддя

1. Підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд
або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої
інстанції без виклику сторін.
2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд
України або суддя цього суду, визначається за загальними правилами
підсудності.

Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням
відповідача

1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її
проживання.
2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім
місцезнаходженням.

Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача

1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства
відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть
пред'являтися також за місцем проживання позивача.
2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем
проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є
малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом
здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання
відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за
місцем проживання будь-кого з них.


3. Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої
внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцем
проживання позивача чи за місцем завдання шкоди.
4. Позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання,
досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтися
також за місцем проживання позивача.
( Частина четверта статті 110 в редакції Закону N 2875-IV
( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися
також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння
шкоди чи виконання договору.
6. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних
або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання
шкоди.
7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва
юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх
місцезнаходженням.
8. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце
виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в
певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих
договорів.
9. Позови до відповідача, місце проживання якого невідоме,
пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем
його перебування або за останнім відомим місцем проживання
відповідача чи постійного його заняття (роботи).
10. Позови до відповідача, який не має в Україні місця
проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна
або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в
Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання
чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку
достовірно встановлені.
11. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням
суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі
можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача
або порту реєстрації судна.
12. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису
нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення
стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися
також за місцем його виконання.
{ Статтю 110 доповнено частиною 12 згідно із Законом N 3538-IV
( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
13. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким
згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної
підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами
України, якщо обидві сторони проживають
за її межами

1. Підсудність справи про спір між громадянами України, якщо
обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача
визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому
самому порядку визначається підсудність справи про розірвання
шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без
громадянства, які проживають за межами України.

Стаття 112. Договірна підсудність

1. Сторони мають право письмово визначити територіальну
підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна
підсудність.

Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою

1. Позови до кількох відповідачів, які проживають або
знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання
або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності
пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Стаття 114. Виключна підсудність

1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна,
пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його
частини.
2. Позови про виключення майна з опису пред'являються за
місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття
спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням
спадкового майна або основної його частини.
4. Позови до перевізників, що виникають з договорів
перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за
місцезнаходженням перевізника.

Стаття 115. Наслідки порушення правил підсудності

1. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у
справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява
повертається позивачеві для подання до належного суду, про що
постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма
додатками до неї надсилаються позивачеві.

Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого

1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого
раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його
проживання або місцезнаходженням;
2) після відкриття провадження у справі і до початку судового
розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил
підсудності;
3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо
утворити новий склад суду для розгляду справи;
4) ліквідовано суд, який розглядав справу.
2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої
цієї статті, справа передається до суду, найбільш територіально
наближеного до цього суду.
3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на
підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в
разі подання скарги - після залишення її без задоволення.
4. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка
розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим
Кодексом.

Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність

1. Спори між судами про підсудність не допускаються.
2. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку,
встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до
провадження судом, якому вона надіслана.

Глава 2
ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ.
ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

Стаття 118. Пред'явлення позову

1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду
першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається
судді в порядку черговості.
2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька
вимог, які пов'язані між собою.

Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви

1. Позовна заява подається в письмовій формі.
2. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я
представника позивача, якщо позовна заява подається представником,
їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер
засобів зв'язку, якщо такий відомий;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину,
наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Позовна заява підписується позивачем або його
представником із зазначенням дати її подання.
4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам,
встановленим законом.
5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують
сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи.
6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист
прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути
зазначені підстави такого звернення.
7. Якщо позовна заява подається представником позивача, до
позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що
підтверджує його повноваження.
8. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або
позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї
статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

Стаття 120. Подання копії позовної заяви та доданих до неї
документів

1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії
всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості
відповідачів і третіх осіб.
2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не
поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а
також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи,
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури або суду.

Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення
заяви

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання
вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не
сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє
ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про
що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений
строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу,
сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява
вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше
заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про
повернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має
повноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності
дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання
вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному
зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини,
що стали підставою для повернення заяви.

Стаття 122. Відкриття провадження у справі

1. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше
як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку,
встановленому цим Кодексом.
2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного
судочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду
про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача
від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими
самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити
такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між
тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих
підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його
компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий
предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд
відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення
третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд
справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з
припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі,
спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
3. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову
у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти
днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку,
встановленого для усунення недоліків.
4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті
провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про
відкриття провадження у справі зазначаються:
1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який
відкрив провадження у справі, номер справи;
2) ким і до кого пред'явлено позов;
3) зміст позовних вимог;
4) час і місце попереднього судового засідання;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові
заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони
обґрунтовуються.
5. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі
повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та
всіма доданими до неї документами.
6. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає
повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Стаття 123. Зустрічний позов

1.

Відповідач має право до або під час попереднього судового
засідання пред'явити зустрічний позов.
2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з
первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний
їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних
правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися,
або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю
або частково задоволення первісного позову.
3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в
одне провадження з первісним позовом.

Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви

1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням
загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам
статей 119 і 120 цього Кодексу.
2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог,
встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення
статті 121 цього Кодексу.

Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами

1. Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до
позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета
спору у справі, у якій відкрито провадження.

Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів

1. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки
справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають
право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох
однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого
позивача до одного й того самого відповідача чи до різних
відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того
самого відповідача.
2. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право
постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному
провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний
розгляд ускладнює вирішення справи.

Глава 3
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття провадження
у справі, копії позовної заяви та доданих до неї
документів

1. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно
надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про
відкриття провадження у справі.
2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у
справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями
доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.

Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову

1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у
справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове
заперечення проти позову.
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на
незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у
позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для
відкриття провадження у справі.
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених
вимог чи їх певної частини або обсягу.

Стаття 129. Строк проведення попереднього судового засідання

1. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і
проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у
справі.

Стаття 130. Попереднє судове засідання

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування
можливості врегулювання спору до судового розгляду або
забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:
чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов
відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або
передати справу на розгляд третейського суду.
4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового
рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення
мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і
175 цього Кодексу.
5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на
вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення
заяви без розгляду.
6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною
третьою цієї статті, суд:
1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;
3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення
спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають
доказуванню;
4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати
свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює
строки їх подання;
5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення
експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача,
особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо
збирання доказів;
6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд
письмових і речових доказів;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до
судового розгляду;
9) визначає час і місце судового розгляду.
7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної
справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до
суду проведення попереднього судового засідання може бути
відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.
9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без
поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування
обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання
яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання.
У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності
причин, через які вони були подані несвоєчасно.
10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового
розгляду, суд постановляє ухвалу.
11. Попереднє судове засідання проводиться з додержанням
загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду,
з винятками, встановленими цією главою.

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про
них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.
Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу,
необхідного для подання доказів.
2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною
першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що
докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів

1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання
доказів за межами його територіальної підсудності доручає
відповідному суду провести певні процесуальні дії.
2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть
справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній
участь, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен
зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених
особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала
обов'язкова для суду, якому вона адресована.
3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за
правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які
беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня
присутність не є обов'язковою.
4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали
негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.
5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував
доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають
показання у загальному порядку.

Стаття 133. Забезпечення доказів

1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання
потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих
доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих
доказів.
2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків,
призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у
тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом
можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити
докази до пред'явлення нею позову.
4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання
позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом
десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У
разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала
заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові
витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням
доказів.

Стаття 134. Заява про забезпечення доказів

1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:
докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути
підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що
подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а
також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою
потрібно їх забезпечити.
2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає
вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею
121 цього Кодексу.

Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів

1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який
розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим
загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть
бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом
п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є
обов'язковою.
3. У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не
можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов,
заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно
лише за участю заявника.
4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою.
Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її
виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення
доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші
матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який
розглядає справу.

Стаття 136. Заява про виклик свідка

1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце
проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може
підтвердити.

Стаття 137. Витребування доказів

1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх
клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.
2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який
доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ
знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей
доказ.
3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду
безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу,
яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його
суду.
4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає
суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані
повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з
дня отримання ухвали.
5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а
також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних
судом неповажними, винні особи несуть відповідальність,
встановлену законом.
6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх
від обов'язку подати суду докази.
7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні
про виконання його вимог щодо витребування доказів.

Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів

1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням
законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх
подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі
залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Стаття 139. Зберігання речових доказів

1. Речові докази до набрання рішенням законної сили
зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери
схову речових доказів суду.
2. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду,
зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні
бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності -
сфотографовані.
3. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових
доказів у незмінному стані.

Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням

1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд,
оглядаються за їх місцезнаходженням.
2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням
повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб
не є перешкодою для проведення огляду.
3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх
місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі,
експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко-
і відеозапис.
4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається
протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в
огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або
звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії
документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і
речових доказів, відеозаписи тощо.
5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх
місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо
протоколу огляду.

Стаття 141. Огляд речових доказів, що швидко псуються

1. Продукти та інші речові докази, що швидко псуються,
негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд
осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає
огляду речових доказів.
2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших
речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків,
перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено
фотографування і відеозапис.
3. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко
псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку,
встановленому статтею 140 цього Кодексу.
4. Після огляду ці речові докази повертаються особам, від
яких вони були одержані.

Стаття 142. Повернення речових доказів

1. Речові докази після огляду та дослідження їх судом
повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо останні
заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без
шкоди для розгляду справи.
2. Речові докази, що є об'єктами, які вилучені з цивільного
обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним
підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням
державних експертних установ такі речові докази можуть бути
передані їм для використання в експертній та науковій роботі у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Речові докази повертаються особам, від яких вони були
одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці
речі після набрання рішенням суду законної сили.

Стаття 143. Порядок призначення експертизи

1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки,
ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть
участь у справі.
2. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних
осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду
питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст
питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається
судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які
беруть участь у справі.
4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд
провести експертизу у відповідній судово-експертній установі,
доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати
пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд
призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну
експертизу.
5. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій
експертній установі, її керівник має право доручити проведення
експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з
експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено
конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців
експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення
досліджень поза межами експертної установи.

Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи

1. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються:
підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань
потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування
експертної установи, експертам якої доручається проведення
експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік
матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження
про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та
за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків.
2. Якщо експертизу призначено експертам кількох установ, в
ухвалі про її призначення зазначається найменування провідної
установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо
проведення експертизи доручається експертній установі та особі,
яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертна
установа. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожну
установу - виконавцям, а також особі, яка не є працівником
експертної установи. Об'єкти дослідження та матеріали справи
направляються провідній установі.
3. При визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають
направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує
питання щодо відібрання відповідних зразків.
4. Якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може
заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує
з'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і за його
клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо сформульованих
питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть
участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні.

Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи

1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення
клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення
експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із
сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і
неможливо їх одержати.

Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі

1. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від
подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої
участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо,
суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для
них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування
якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
2. У разі ухилення відповідача від проведення
судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про
визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу
про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта

1. Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це
потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт
досліджень неможливо доставити до суду.
2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок,
який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які
беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати
експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення
заноситься до журналу судового засідання.
3. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким
(ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння
кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий
ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була
проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи,
питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт
використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в
результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені
судом питання.
4. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що
його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий
висновок та за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків.
5. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить
обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не
були поставлені питання, він має право свої міркування про ці
обставини включити до свого висновку.
6. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється
судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
7. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована
в рішенні або ухвалі.

Стаття 148. Комісійна експертиза

1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома
експертами одного напряму знань.
2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів
збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з
висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх
питань або з питань, які викликали розбіжності.

Стаття 149. Комплексна експертиза

1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома
експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї
галузі знань.
2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в
якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких
висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка
містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї
відповідальність.
3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці
отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі
виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються
відповідно до частини другої статті 148 цього Кодексу.

Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза

1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним,
судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається
тому самому або іншому експерту (експертам).
2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або
таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви
в його правильності, судом може бути призначена повторна
експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Стаття 151. Підстави для забезпечення позову

1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити
заходи забезпечення позову.
2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з
обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення суду.
4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов
до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права
інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову
додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця
особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і
що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів
забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно
до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення
позову.
5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання
позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву
протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення
позову.

Стаття 152. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати
майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про
право власності на це майно або про виключення його з опису;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа,
який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим
особам.
2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші
види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів
забезпечення позову.
3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із
заявленими позивачем вимогами.
4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення
арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка
виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи
догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка
виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а
також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не
поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.
5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко
псуються.
6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення
тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або
встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому
адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України
при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання
ухвали про забезпечення позову

1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у
провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без
повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у
справі.
2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної
заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання.
У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення
позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за
його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи
забезпечення позову.
3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до
подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати
додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність
забезпечення позову.
4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від
позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того,
щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на
депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з
урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір
ціни позову.
5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє
ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його
обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам
негайно після її постановлення.
6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов
повністю або частково.
7. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо
якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали
надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову,
негайно після її виконання.
8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано
без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її
заявнику, про що постановляє ухвалу.
9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в
порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі
забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення
позову звертається до виконання негайно після внесення предмета
застави в повному розмірі.
10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її
виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або
про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї
ухвали.
12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову,
несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 154. Заміна виду забезпечення позову або скасування
заходів забезпечення позову

1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на
пояснення другої сторони допустити заміну одного способу
забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення
позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою
статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за
заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку,
визначеного частиною другою цієї статті.
2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів
відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду
забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в
позовній заяві.
3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом,
який розглядає справу.
4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її
повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали
може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається
судом протягом двох днів.
5. Питання про скасування заходів забезпечення позову
вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть
участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання
про скасування заходів забезпечення позову.
6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у
справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи
забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням
законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового
рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів
забезпечення позову.
7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання
позовної заяви, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з
вимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.

Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням
позову, та повернення предмета застави

1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання
законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою
про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду
особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на
відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування
збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється
за рахунок предмета застави.
3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про
відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після
настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також
предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної
сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали
мирову угоду.

Стаття 156. Призначення справи до розгляду

1. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду
суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним
проведені, і встановлює дату розгляду справи.
2. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше
п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового
розгляду.

Глава 4
СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

Стаття 157. Строки розгляду справ

1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не
більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи
про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
2. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з
урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може
подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні

1. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому
засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у
справі.
2. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити
клопотання про розгляд справи за її відсутності.
3. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для
цього приміщенні суду - залі засідань.

Стаття 159. Безпосередність судового розгляду.
Перерви в судовому засіданні

1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо
дослідити докази у справі.
2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У
разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа
розглядається спочатку.
3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви,
тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду
справи, що їх викликали.

Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні

1. Під час одноособового розгляду справи в суді першої
інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу.
2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує
додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій,
здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і
виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на
забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування
обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має
істотного значення для вирішення справи.
3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які
беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до
журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд
постановляє ухвалу.
4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в
судовому засіданні належного порядку.
5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність
судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього
обов'язків, про що постановляє ухвалу.

Стаття 161. Звертання до суду у судовому засіданні

1. Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі,
експерти, спеціалісти звертаються до суду словами "Ваша честь".

Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового
засідання

1. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати,
коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі,
заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки,
експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання,
висновки, консультації тощо стоячи.
2. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї
статті, допускається з дозволу головуючого.
3. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні
в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому
засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися
розпорядженням головуючого.
4. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та
інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

Стаття 163. Відкриття судового засідання

1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває
судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.
2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з
викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено
судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та
повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.
3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє
повноваження представників.

Стаття 164. Роз'яснення перекладачеві його прав
та обов'язків. Присяга перекладача

1. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права та
обов'язки, встановлені цим Кодексом, і попереджає перекладача під
розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний
переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених
на нього обов'язків.
2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я,
(прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати
обов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні
можливості".
3. Текст присяги підписується перекладачем. Підписаний
перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Стаття 165. Видалення свідків із зали судового засідання

1. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені
для цього приміщення.
2. Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки,
які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не
допитав.

Стаття 166. Оголошення складу суду і роз'яснення права
відводу

1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта,
перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює
особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.
2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та
наслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу І цього
Кодексу.

Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі,
їх прав та обов'язків

1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в
журналі судового засідання.

Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть
участь у справі

1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі,
розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти
присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі,
про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в
задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.

Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи,
яка бере участь у справі

1. Суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених
статтею 157 цього Кодексу, у разі:
1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з
інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей,
що їм вручені судові повістки;
2) неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших
осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому
порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили
про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) першої неявки без поважних причин належним чином
повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним
про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд
справи за його відсутності;
4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву
про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і
тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
2. Неявка представника в судове засідання без поважних причин
або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для
розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин
справи суд може відкласти її розгляд.
3. У разі повторної неявки в судове засідання позивача,
повідомленого належним чином, без поважної причини або
неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не
надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає
заяву без розгляду.
4. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача,
повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано
неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи
доказів (постановляє заочне рішення).
5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї
статті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового
засідання.

Стаття 170. Наслідки неявки в судове засідання свідка,
експерта, спеціаліста, перекладача

1. У разі неявки в судове засідання свідка, експерта,
спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть
участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутності
свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та
постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про
відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує
питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста,
перекладача, які не з'явилися.

Стаття 171. Роз'яснення прав та обов'язків експерта. Присяга
експерта

1. Головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки,
встановлені цим Кодексом, і попереджає експерта під розписку про
кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за
відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків.
2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прізвище,
ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки
експерта, використовуючи всі свої професійні можливості".
3. Текст присяги підписується експертом. Дія присяги
поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її
проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка
приєднуються до справи.
4. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду,
права, обов'язки експертів і їх відповідальність роз'яснюються
головуючим відразу після залучення їх до участі в цивільному
процесі.
5. Експертам, які працюють у державних експертних установах,
роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до
присяги здійснюються керівником експертної установи під час
призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового
експерта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з
правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність
за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднується до
особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих
документів подаються на вимогу суду.

Стаття 172. Роз'яснення спеціалістові його прав та обов'язків

1. Головуючий роз'яснює спеціалістові його права та
обов'язки, встановлені цим Кодексом.

Стаття 173. Початок розгляду справи по суті

1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю
головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами
певних обставин під час попереднього судового засідання, після
чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає
відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову
угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.
2. У разі розгляду справи за відсутності відповідача
головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог,
викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги,
головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі,
встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову
відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов
визнається.

Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову
відповідачем

1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач -
визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши
усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову
відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці
заяви приєднуються до справи.
2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою
позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд
роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,
перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив
намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу
про закриття провадження у справі.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для
того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо
визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права,
свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову
у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий
розгляд.
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання
позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний
представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він
представляє.

Стаття 175. Мирова угода сторін

1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання
спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та
обов'язків сторін та предмета позову.
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це
суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення
про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця
заява приєднується до справи.
3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням
сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого
рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який
висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє
ухвалу про закриття провадження у справі.
5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін
може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови
мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи
інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні
мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із
сторін представляє її законний представник, якщо його дії
суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Стаття 176. Пояснення осіб, які беруть участь у справі

1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача
та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та
третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших
осіб, які беруть участь у справі.
2. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть
участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи
заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони,
третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, які
звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших
осіб, дають пояснення першими.
3. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати
сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо
пояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про
те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може
зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть
ставити питання один одному.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб,
які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих
пояснень.

Стаття 177. Встановлення порядку з'ясування обставин справи
та дослідження доказів

1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, встановлює порядок з'ясування обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та
порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від
змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений.

Стаття 178. Відмова від визнання обставин

1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні
обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється,
доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має
істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини
або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її
представника з другою стороною.
2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд
постановляє ухвалу.
3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання
обставин вони доводяться в загальному порядку.

Стаття 179. Дослідження доказів

1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти,
які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше
значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної
давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового
рішення.
2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у
частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків,
письмові та речові докази, висновки експертів.

Стаття 180. Порядок допиту свідків

1. Кожний свідок допитується окремо.
2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в
залі судового засідання під час розгляду справи.
3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу,
вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та
іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і
з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом
підстав від давання показань.
4. Відмова від давання показань приймається судом шляхом
постановлення ухвали.
5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий
під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за
завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та
приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище),
присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".
6. Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком
текст присяги та розписка приєднуються до справи.
7. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти
все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою задає
питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші
особи, які беруть участь у справі.
8. Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання
осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку
після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
9. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у
справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом
ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються
предмета розгляду.
10. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового
засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити
допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення
розгляду справи за згодою сторін.
11. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або
наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під
час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання
сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд.
12. Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин
розходжень у їхніх показаннях.

Стаття 181. Використання свідком письмових записів

1. Свідок, даючи показання, може користуватися записами в тих
випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями
та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи
подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть
бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Стаття 182. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків

1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду,
неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або
батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не
заінтересовані у справі.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку,
головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві
показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від
давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не
приводить до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з
дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою
думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного
з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою
суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у
справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання
головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає
можливість задати йому питання.
5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після
закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання,
крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка
в залі судового засідання.

Стаття 183. Оголошення показань свідків

1. У разі відкладення розгляду справи показання свідків,
зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під
час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у
судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення,
повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому
ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому
засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають
право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них
свої пояснення.

Стаття 184. Допит сторін, третіх осіб, їх представників
як свідків

1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що
факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за
їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями
180-182 цього Кодексу.

Стаття 185. Дослідження письмових доказів

1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в
судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які
беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам,
спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть
давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх
огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених
доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам,
спеціалістам.
2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або
поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення
документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є
фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд
виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі
інших доказів.

Стаття 186. Оголошення і дослідження змісту особистих
паперів, листів, записів телефонних розмов,
телеграм та інших видів кореспонденції

1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних
розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може
бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні
тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України
( 435-15 ).

Стаття 187. Дослідження речових доказів

1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним
іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам,
які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також
експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для
ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи
інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до
журналу судового засідання.
2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому
засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої
пояснення з приводу цих протоколів.
3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання
з приводу речових доказів свідкам, а також експертам,
спеціалістам, які їх оглядали.

Стаття 188. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису
і їх дослідження

1. Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису,
що мають приватний характер, а також під час їх дослідження
застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження
змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.
2. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису
проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні,
спеціально підготовленому для цього, з відображенням у журналі
судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і
зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує
пояснення осіб, які беруть участь у справі.
3. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація
відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.
4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах
звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про
їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено
експертизу.

Стаття 189. Дослідження висновку експерта

1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути
поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за
заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші
особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за
клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач
і його представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на
питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання
експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у
справі.
4. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і
доповнення висновку приєднуються до справи.

Стаття 190. Консультації та роз'яснення спеціаліста

1. Під час дослідження доказів суд може скористатися усними
консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками)
спеціалістів.
2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих
усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання
особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її
представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо
спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою
суду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його
представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді спеціаліста на
питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання
спеціалісту після закінчення його опитування особами, які беруть
участь у справі.
4. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз'яснення
приєднуються до справи.

Стаття 191. Відкладення розгляду справи або оголошення
перерви в її розгляді

1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених
цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у
зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до
участі в справі інших осіб.
2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку
з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час,
необхідний для цього.
3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в
її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання
або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників
цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників
цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше
до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений
день.
4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати
свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою
суду свідки не допитуються і викликаються знову.
5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд
справи і призначити подружжю строк для примирення.
6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається
спочатку.
7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні
пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з
матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників
цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у
справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам
цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення
без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.

Стаття 192. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх
доказами

1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх
доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть
доповнити матеріали справи.
2. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь
у справі, суд може ставити питання іншим учасникам цивільного
процесу.
3. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при
цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє
ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх
доказами і переходить до судових дебатів.

Стаття 193. Судові дебати

1. У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть
участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини
і докази, досліджені в судовому засіданні.
2. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та
його представникові.
3. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових
дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.
4. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо
предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають
після сторін.
5. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах
можуть виступати лише їхні представники.
6. Органи та особи, яким законом надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах
першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито
провадження у справі.
7. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним
часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він
виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється.
З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право
останньої репліки завжди належить відповідачеві та його
представникові.

Стаття 194. Повернення до з'ясування обставин у справі

1. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність
з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або
дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення
до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування
обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати
проводяться в загальному порядку.

Стаття 195. Вихід суду для ухвалення рішення

1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати
(спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення)
для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його
проголошення.
2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати
будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення
іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє
ухвалу про поновлення судового розгляду.
3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою
цієї статті, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що
потребують додаткової перевірки.
4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно
від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково
досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення
рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному
судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про
відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.

Стаття 196. Таємниця нарадчої кімнати

1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права
перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає
справу.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права
розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та
ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Глава 5
ФІКСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 197. Фіксування судового засідання технічними засобами

1. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне
фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального
технічного засобу.
2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює
секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого
інший працівник апарату суду.
3. Повне або часткове відтворення технічного запису судового
засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі,
або за ініціативою суду.
4. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис
судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу
судового засідання і після закінчення судового засідання
приєднується до матеріалів справи.
5. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути
за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного
запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа,
яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з
носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу.
6. Розмір плати за роздрукування технічного запису судового
засідання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 198. Журнал судового засідання

1. Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами
секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.
2. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та
ініціали судді, секретаря судового засідання;
3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та
інших осіб, що беруть участь у справі;
4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;
5) назва процесуальної дії;
6) час вчинення процесуальної дії;
7) інші відомості, визначені цим Кодексом.
3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судового
засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання
і приєднується до справи.

Стаття 199. Зауваження щодо технічного запису судового
засідання, журналу судового засідання
та їх розгляд

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право
ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом
судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення
рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти
або неправильності їх запису.
2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису
судового засідання та журналу судового засідання, про що
постановляє відповідну ухвалу.
3. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності
підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.
4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи
журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше
п'яти днів з дня їх подання.

Стаття 200. Порядок складання та оформлення протоколів
про окремі процесуальні дії

1. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим
засіданням складається протокол. При його складанні можуть
застосовуватися технічні засоби.
2. У протоколі вчинення окремої процесуальної дії
зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;
2) час початку вчинення процесуальної дії;
3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та
ініціали судді, секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі;
5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі,
експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;
6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які
беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;
7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали;
8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь
у справі;
9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх
представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також
показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і
відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та
висновків спеціалістів;
10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, -
номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;
11) час закінчення вчинення процесуальної дії;
12) інші відомості, визначені цим Кодексом.
3. Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня
після вчинення окремої процесуальної дії.
4. Протокол приєднується до справи.

Глава 6
ЗУПИНЕННЯ І ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ.
ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі

1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була
стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають
правонаступництво;
2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи,
яка була стороною у справі;
3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил
України або інших утворених відповідно до закону військових
формувань, що переведені на воєнний стан;
4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої
справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного,
господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
5) призначення або заміни законного представника у випадках,
передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу.
{ Пункт 5 частини першої статті 201 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 }
2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі

1. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а
також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у
випадках:
1) перебування сторони на строковій військовій службі або
альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що
виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за
його відсутності;
5) призначення судом експертизи.
2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених
пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона
веде справу через свого представника.
3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Стаття 203. Строки, на які зупиняється провадження у справі

1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:
1) пунктами 1, 2 і 5 частини першої статті 201 цього
Кодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чи
законного представника;
2) пунктом 3 частини першої статті 201 та статтею 202 цього
Кодексу:
до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил
України або інших утворених відповідно до закону військових
формувань, що переведені на воєнний стан, на строковій військовій
службі, альтернативній (невійськовій) службі, службового
відрядження;
на час хвороби сторони;
до розшуку відповідача;
на час проведення експертизи;
3) пунктом 4 частини першої статті 201 цього Кодексу - до
набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить
вирішення справи.

Стаття 204. Відновлення провадження у справі

1. Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою
особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після
усунення обставин, що викликали його зупинення.
2. З дня відновлення провадження у справі перебіг
процесуальних строків продовжується.
3. Після відновлення провадження суд викликає сторони та
інших осіб, які беруть участь у справі, і продовжує судовий
розгляд за правилами глави 4 розділу III цього Кодексу.

Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі

1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного
судочинства;
2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про
закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від
позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або
постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той
самий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його
компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той
самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли
суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до
третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому
самому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі,
якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у
справі.

Стаття 206. Наслідки закриття провадження у справі

1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
2. Якщо провадження у справі закривається з підстав,
визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд
повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено
розгляд таких справ.
3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до
суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий
предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали
про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача
від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на
звернення до суду за вирішенням цього спору.

Стаття 207. Залишення заяви без розгляду

1. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду,
якщо:
1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної
дієздатності;
2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка
не має повноважень на ведення справи;
3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в
судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про
причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд
справи за його відсутності;
4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з
тих самих підстав розглядається в іншому суді;
5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено договір про передачу спору на
вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до
початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами
заперечення проти вирішення спору в суді;
7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках
відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує
заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без
додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та
не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не
усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове
засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його
відсутності.
2. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення
умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має
право звернутися до суду повторно.

Глава 7
СУДОВІ РІШЕННЯ

Стаття 208. Види судових рішень
1. Судові рішення викладаються у двох формах:
1) ухвали;
2) рішення.
2. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції,
клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про
відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або
закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у
випадках, встановлених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом
постановлення ухвал.
3. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

Стаття 209. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал,
їх форма

1. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після
закінчення судового розгляду.
2. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в
нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду -
суддями, які розглядали справу.
3. У виняткових випадках залежно від складності справи
складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше
ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і
резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому
засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна
і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом
суду і приєднані до справи.
4. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним
документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд
може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
5. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним
документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до
справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої
кімнати, заносяться до журналу судового засідання.
6. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються
негайно після їх постановлення.
7. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені
перед підписом судді.

Стаття 210. Зміст ухвали суду

1. Ухвала суду, що постановляється як окремий документ,
складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення;
прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному
розгляді);
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у
справі;
предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначенням суті питання, що
вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд
дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи
ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її
оскарження.
2. Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої
кімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами 3, 4
частини першої цієї статті.
3. Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає
виконанню за правилами, встановленими для виконання судових
рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених
Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Стаття 211. Окремі ухвали суду

1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і
встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може
постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи
органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про
вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали
повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
2. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких
вона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 212. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та
безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого
значення.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного
доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх
сукупності.
4. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в
якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду

1. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на
підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,
які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 214. Питання, які вирішує суд під час ухвалення
рішення

1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної
давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази
на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених
обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового
рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Стаття 215. Зміст рішення суду

1. Рішення суду складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу та місця його ухвалення;
найменування суду, що ухвалив рішення;
прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному
розгляді);
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у
справі;
предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначенням:
узагальненого викладу позиції відповідача;
пояснень осіб, які беруть участь у справі;
інших доказів, досліджених судом;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин і визначених відповідно до них
правовідносин;
мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або
відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення,
бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні
нормативно-правові акти;
чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи
інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були,
то ким;
назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону,
на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону,
яким суд керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду про задоволення позову або відмову в позові
повністю чи частково;
висновку суду по суті позовних вимог;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його
оскарження.

Стаття 216. Рішення суду на користь кількох позивачів або
проти кількох відповідачів

1. Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або
проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині
рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи
право стягнення є солідарним.

Стаття 217. Визначення порядку і строку виконання рішення
суду, забезпечення його виконання

1. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його
виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити
заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в
рішенні.

Стаття 218. Проголошення рішення суду

1. Рішення суду або його вступна та резолютивна частини
проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і
прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий
роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі
проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної
частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть
участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.
2. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може
сам скасувати або змінити це рішення.

Стаття 219. Виправлення описок та арифметичних помилок
у судовому рішенні

1. Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які
беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні
описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень
вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.
Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце
засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про
внесення виправлень.

Стаття 220. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть
участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове
рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої
сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми
грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає
передачі, або які дії треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках,
встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано
до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в
судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є
обов'язковою.
4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.
5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд
постановляє ухвалу.

Стаття 221. Роз'яснення рішення суду

1. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали
участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою
заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не
змінюючи при цьому його змісту.
2. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається,
якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого
рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
3. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом
десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або)
державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про
роз'яснення рішення суду.
4. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається
особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю,
якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.

Стаття 222. Видача або направлення копій судового рішення
особам, які брали участь у справі
( Назва статті 222 в редакції Закону N 2875-IV ( 2875-15 ) від
08.09.2005 )
( Частину першу статті 222 виключено на підставі Закону
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
2. Копії судового рішення видаються особам, які брали участь
у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголошення
рішення.
3. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у
судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом
п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з
повідомленням про вручення.
4. Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи за
плату у розмірі, встановленому законодавством.

Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили

1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку
подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне
оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,
встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає
законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та
треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники
не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом
факти і правовідносини.
3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною
другою статті 3 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної
сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато
справу.
4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з
відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що
впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи
припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового
позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від
них.

Глава 8
ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ

Стаття 224. Умови проведення заочного розгляду справи

1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який
належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення
про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані
неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних
у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення
справи.
2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний
розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх
відповідачів.
3. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни
розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для
повідомлення про це відповідача.

Стаття 225. Порядок заочного розгляду справи

1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за
загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими
цією главою.

Стаття 226. Форма і зміст заочного рішення

1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати
вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім
цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви
про його перегляд.

Стаття 227. Повідомлення про заочне рішення

1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання,
направляється рекомендованим листом із повідомленням копія
заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Стаття 228. Порядок і строк подання заяви про перегляд
заочного рішення

1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його
ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано
протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Стаття 229. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

1. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у
письмовій формі.
2. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути
зазначено:
1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які
подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер
засобів зв'язку;
3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в
судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;
4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої
заперечення проти вимог позивача;
5) клопотання про перегляд заочного рішення;
6) перелік доданих до заяви матеріалів.
3. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою,
яка її подає.
4. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії
за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх
доданих до неї матеріалів.
5. До заяви про перегляд заочного рішення, поданої
представником відповідача, додається довіреність або інший
документ, який підтверджує його повноваження.
6. За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий
збір не сплачується.
7. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного
рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Стаття 230. Дії суду після прийняття заяви про перегляд
заочного рішення

1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного
рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї
матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд
повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце
розгляду заяви.
2. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути
розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.

Стаття 231. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного
рішення

1. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в
судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про
час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
2. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з
осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу,
перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст
заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.
3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення
суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в
загальному порядку.
4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без
задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом
якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне
оскарження рішення.

Стаття 232. Скасування та оскарження заочного рішення

1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде
встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не
повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які
він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення
справи.
2. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть
оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 233. Законна сила заочного рішення

1. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до
загального порядку, встановленого цим Кодексом.










 
Сайт "Цивільний кодекс України" — громадський проект Компанії Wizardry © 2015