Цивільний (гражданский) кодекс України

Документ 435-15, на пiдставi 1111-16, чинний
← до Цивільного кодексу України
Книга шоста. Спадкове право






 

Глава 88
ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ

Стаття 1286. Право заповідача на призначення виконавця
заповіту

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі
з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві
заповіту).
2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання
заповіту може бути доручено будь-кому з них.
3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання
заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за
заповітом.

Стаття 1287. Призначення виконавця заповіту за ініціативою
спадкоємців

1. Спадкоємці мають право пред'явити позов про усунення
виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним
своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі
заповідача.
2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо
особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту
або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право
обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем
заповіту іншу особу.
3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення
виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути
призначений судом.

Стаття 1288. Призначення виконавця заповіту нотаріусом

1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за
місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця
заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання
заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього
потребують інтереси спадкоємців.

Стаття 1289. Згода особи на призначення її виконавцем
заповіту

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її
згодою.
2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на
тексті самого заповіту або додана до нього.
3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття
спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття
спадщини.

Стаття 1290. Повноваження виконавця заповіту

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:
1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;
2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців,
відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх
зобов'язань;
4) управляти спадщиною;
5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки
спадщини, яка визначена у заповіті;
6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають
право на обов'язкову частку у спадщині.
2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання
спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.
3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом,
який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Стаття 1291. Право виконавця заповіту на плату за виконання
своїх повноважень

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в
натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати
зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень.
2. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути
визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в
разі спору - судом.
3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців
відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони
спадщини, управління нею та виконання заповіту.

Стаття 1292. Контроль за виконанням заповіту

1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця
заповіту.
2. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні
особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за
виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни,
піклувальники, а також орган опіки та піклування.
3. За вимогою осіб, визначених частинами першою і другою цієї
статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були
ним вчинені щодо виконання заповіту.
4. Після виконання заповіту виконавець заповіту подає
спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання
своїх повноважень.

Стаття 1293. Право на оскарження дій виконавця заповіту

1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки
та піклування мають право оскаржити до суду дії виконавця
заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам,
порушують інтереси спадкоємців.
2. До вимог про визнання неправомірними дій виконавця
заповіту застосовується позовна давність в один рік.

Стаття 1294. Строк чинності повноважень виконавця заповіту

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного
здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
2. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється
нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із
спадкоємцями та відказоодержувачами.
3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен
повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (частина
третя статті 1290 цього Кодексу).
4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який
засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати
документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.

Стаття 1295. Право виконавця заповіту на відмову від
здійснення своїх повноважень

1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було
призначено, має право відмовитися від здійснення своїх
повноважень.
2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити
спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити
певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.
3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення
своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій,
зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за
збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог,
встановлених у частинах другій та третій цієї статті.








 
Сайт "Цивільний кодекс України" — громадський проект Компанії Wizardry © 2015