Цивільний (гражданский) кодекс України

Документ 435-15, на пiдставi 1111-16, чинний
← до Цивільного кодексу України
Книга шоста. Спадкове право ЧОП охрана дешево и качественно.






 

КНИГА ШОСТА
СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава 84
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ

Стаття 1216. Поняття спадкування

1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від
фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).

Стаття 1217. Види спадкування

1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218. Склад спадщини

1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що
належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1219. Права та обов'язки особи, які не входять до
складу спадщини

1. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що
нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в
об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх
установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,
встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника,
передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Стаття 1220. Відкриття спадщини

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою.
2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з
якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього
Кодексу).
3. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б
спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з них.
4. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної,
померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха,
аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли
одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з цих осіб.

Стаття 1221. Місце відкриття спадщини

1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання
спадкодавця.
2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем
відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або
основної його частини, а за відсутності нерухомого майна -
місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Стаття 1222. Спадкоємці

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні
особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які
були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після
відкриття спадщини.
2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та
інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Стаття 1223. Право на спадкування

1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним,
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за
заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини
право на спадкування за законом одержують особи, визначені у
статтях 1261-1265 цього Кодексу.
3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1224. Усунення від права на спадкування

1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили
життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили
замах на їхнє життя.
Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до
особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це,
все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
2. Не мають права на спадкування особи, які умисно
перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни
або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на
спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню
їхньої частки у спадщині.
3. Не мають права на спадкування за законом батьки після
дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні
права не були поновлені на час відкриття спадщини.
Не мають права на спадкування за законом батьки
(усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші
особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання
спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної
особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням
суду.
Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя,
то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг
знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на
спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було
набуте ними за час цього шлюбу.
5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на
спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася
від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку
хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у
тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у
спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний
відказ.

Стаття 1225. Спадкування права на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку переходить до
спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового
призначення.
2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд
переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, на якій вони розміщені.
3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд
переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її
розмір не визначений заповітом.

Стаття 1226. Спадкування частки у праві спільної сумісної
власності

1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на
загальних підставах.
2. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право
заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її
визначення та виділу в натурі.

Стаття 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії,
стипендії, аліментів, інших соціальних виплат,
які належали спадкодавцеві

1. Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів,
допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у
зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших
соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним
одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх
відсутності - входять до складу спадщини.

Стаття 1228. Спадкування права на вклад у банку (фінансовій
установі)

1. Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку
(фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або
зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
2. Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від
способу розпорядження ним.
3. Заповіт, складений після того, як було зроблене
розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково
скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти
право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна
спадкодавця.

Стаття 1229. Спадкування права на одержання страхових виплат
(страхового відшкодування)

1. Страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на
загальних підставах.
2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування
призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової
виплати у разі його смерті, це право не входить до складу
спадщини.

Стаття 1230. Спадкування права на відшкодування збитків,
моральної шкоди та сплату неустойки

1. До спадкоємця переходить право на відшкодування збитків,
завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.
2. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки
(штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця
своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом
спадкодавцеві за його життя.
3. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної
шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Стаття 1231. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду
(збитки) та моральну шкоду, яка була завдана
спадкодавцем

1. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову
шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
2. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної
шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі
спадкодавця за його життя.
3. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку
(штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із
спадкодавця за життя спадкодавця.
4. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем,
відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи
нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
5. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки
(штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та
моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з
вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у
спадщину.

Стаття 1232. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на
утримання, догляд, лікування та поховання
спадкодавця

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які
були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд,
лікування та поховання спадкодавця.
2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть
бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.








 
Сайт "Цивільний кодекс України" — громадський проект Компанії Wizardry © 2015